Перша назва міста була Самарчик, або Новоселиця. Сучасну назву Новомосковськ місто отримало у 1786році за наполяганням тодішнього намісник краю графа О.Потьомкіна.
Історія
Козацька доба
Перші поселення на території сучасного Новомосковська належать до ІІІ тисячоліття до н. е. При розкопках курганів ямної культури бронзової добиархеологи виявили поховання, в яких знайшли зброю, крем'яні знаряддя праці, глиняні ліпні горщики. У 1932 році під час будівництва жерстекатального заводу розкопано і досліджено кілька курганів катакомбної та зрубної культур(ІІ—І тисячоліття до н. е.).
У 17 столітті на околицях та поблизу сучасного Новомосковська запорізькі козаки заснували кілька хуторів-зимівників. Вже 1672 року в Орловському Куті існував Самарський Пустинно-Миколаївський монастир[2].
1688 року на березі Самари, згідно з доповненнями до Переяславських статей, для захисту кордонів Російської імперії від татарських набігів збудовано фортецю Ново-Богородськ. При фортеці було засноване поселення під назвою Стара Самара. Фортеця проіснувала до 1711 року, коли за умовами Прутського миру кордони були відсунуті на північ. 1736 року відновлена під назвою Самарського ретраншемента.
Згодом на землі між Старою Самарою і монастирем почали повертатися запорожці. Вони заснували тут слободу Самарчик, або Новоселицю. Значну частину населення становили також переселенці зі Старої Самари. 1744 року за сенатським указом відновлена влада Коша Запорозької Січі і Новоселиця стала центром Самарської паланки[3]. У першій половині 18 століття тут було побудоване сторожове укріплення для захисту слободи від татарських нападів.
На початку другої половини 18 століття у Новоселиці проживало 9 227 жителів[2]. Розвинуте було землеробство, а з часом дістала значне поширення і торгівля.
У серпні 1774 року у Старій Самарі під керівництвом Василя Журби були спроби до повстання на підтримку селянського повстання Омеляна Пугачова. Від 1776-го року Новоселиця стає пунктом дислокаціїПолтавського пікінерного полку.
Новий час
Після ліквідації Запорозької Січі Новоселиця увійшла спочатку до складу Азовської губернії. 1784 року утворене Катеринославське намісництво.
Місто Катеринослав І заснували в низині, яку часто затоплювало під час повені, тому його перенесли на високий правий берег Дніпра у Половицю, а на його місці утворили повітове місто Новомосковськ, центр Новомосковського повіту Катеринославського намісництва. Але з тієї ж причини частих затоплень, його перенесли вниз по Самарі до Богородицького ретраншемента.
Першим Новоселицьким повiтовим маршалком росiйськоï шляхти у 1793 роцi вибраний колишний полковий старшина Василь Стефанов (Чернявський).
З 26 вересня 1794 року за царським указом місто Новоселиця перейменовано в Новомосковськ.
На початку 19 століття Новомосковськ був повітовим містом, у якому проживало 7 919 жителів. Місто мало 1 095 дерев'яних будинків. Тричі на рік тут відбувалися ярмарки.
Напередодні реформи 1861 року у Новомосковську проживало 9 786 жителів. Основну частину економіки становило сільськогосподарське виробництво. Було декілька дрібних підприємств легкої промисловості (салотопні, воскобойні, шкіряні).
Першими школами мiста були в сер. 1790-х рокiв єврейськi хедери, якi забезпечували загальну початкову освiту середєвреïв. У 1824 року відкрита перша росiйська школа. 1861 року діяли повітове, парафіяльне, казенне і єврейське училища. 1885 року відкрите чотирирічне земське ремісниче училище. У ньому викладали ковальську, слюсарну, теслярську справи. До училища приймали хлопчиків 14 років, які закінчили народну школу.
У 1890 році місто відвідав відомий американський мандрівник Томас Стівенс, про що написав у книзі «Через Росію на мустанзі» (англ. Through Russia on a Mustang).[4]
За переписом 1897 року чисельність населення Новомосковська становила 12 900 осіб.
Новітній час
У жовтні 1905 році в місті відбувалися масові заворушення і страйки, у сутичках поліції і трудящих загинуло 2 людей. Для їх придушення було оголошено військовий стан та введено сотню козаків і роту солдат. Напередодні Першої світової війни економічне життя міста дещо пожвавилось. Цьому сприяло будівництво двох залізничної колії сполученням Харків—Херсон та гілки на Павлоград.
В ході революційних та воєнних подій 1918—1920 років у Новомосковську неодноразово змінювалась влада. В грудні 1919 року у Новомосковську остаточно було встановлено радянську владу. Згодом місто увійшло до складу УРСР. 1923року до складу міста увійшли передмістя: Подол, Перевал, Кущівка, Красний Кут. 1927 року відкрилося регулярне автобусне сполучення з Дніпром.
1932 року розпочато будівництво найбільшого на той час у Радянському Союзі жерстекатального заводу. 28 березня1935 року було введено в експлуатацію листопрокатний стан. Завод виробляв тонколистовий метал, декоративну й оцинковану покрівлю, білу жерсть і забезпечував цією продукцією оборонні заводі. На ньому працювало до 6 тисяч робітників. 1937 року до складу міста включені передмістя Воронів Кут і Животилів Кут. Того ж року відкрито шпалопросочувальний завод.
На початку 1941 року у місті проживало 38 800 мешканців. В ході нацистсько-радянської війни сили Червоної армії зайняли місто 22 вересня 1943 року.
1958 року село Кулебівка ввійшло до складу міста. Того ж року жерстекатальний завод переіменований на Металургійний. 1963 року комуністи повторно закрили Свято-Троїцький собор і відкрили там Історико-краєзнавчий музей. 1972 року відкрито завод залізобетонних і електротехнічних виробів. 1973 відкрита нова швейна фабрика. 1977 року відкрита нова меблева фабрика. 1981 року побудовано новий автовокзал.
Наше місто
Reviewed by новини2
on
17:37
Rating:
Reviewed by новини2
on
17:37
Rating:
Немає коментарів:
111